- Вирішено! - Оголосив мені старший брат, поплескуючи рукою по кахлям натопленій печі. - Вирішено: ввечері ми проробляємо з тобою електричні досліди.
- Досліди? Нові досліди! - Захоплено підхопив я. - Коли? Зараз? Я хотів би зараз!
- На всяке хотіння потрібно терпіння. Досліди будуть ввечері. Зараз я повинен піти.
- За машиною?
- Якою машиною?
- Електричною. Адже для дослідів потрібна машина.
- Машина, що нам потрібна, вже є, лежить в моєму портфелі ... Не вздумай, будь ласка, ритися без мене, - вгадав брат мою мисль. -Нічого не знайдеш, тільки безлад влаштуєш, - додав він, надягаючи пальто.
- Але машина там?
- Там, не турбуйся.
І брат вийшов з дому, безтурботно залишивши портфель з машиною на маленькому столику в передпокої.
Якби залізо могло відчувати, воно відчувало б поблизу магніту те ж саме, що відчував я, залишившись один з портфелем брата. Портфель тягнув мене до себе, заполучав всі мої почуття і думки. Неможливо було думати ні про що інше, марно було намагатися дивитися по сторонах ...
Дивно, що електрична машина може поміститися, в портфелі, я уявляв собі її зовсім не такою пласкою. Портфель не замкнений на замочок, і якщо обережно зазирнути всередину ... Щось загорнуте в газету. Шухлядка? Ні, книги. Книги та книги, нічого іншого в портфелі немає. Ну як я відразу не здогадався, що брат жартував; електричну машину хіба заховаєш в портфель!
Брат повернувся з порожніми руками і відразу вгадав по розчарованому моєму обличчю причину мого засмученого вигляду.
- Ми, здається, були з візитом в портфелі? - Запитав він.
- Де ж машина? - Відповів я запитанням.
- У портфелі. Не бачив?
- Там одні книги.
- І машина. Погано дивився. Чим ти дивився?
- Чим дивився! Очима.
- Отож бо й є, що тільки очима. А треба всією головою дивитися. Мало просто дивитися - потрібно розуміти, що бачиш. Це називається «дивитися головою».
- Як же дивляться головою?
- Хочеш, покажу тобі, в чому різниця між поглядом тільки очима і всією головою?
Брат дістав з кишені олівець і накреслив на папері таку фігуру: - Тут подвійні лінії - рейкові шляхи, а одиночні - шосе. Поглянь і скажи: який рейковий шлях довший - від 1 до 2 чи від 1 до 3?
- Від 1 до 3, звичайно, довший.
- Це ти очима бачиш. А тепер поглянь на фігуру всієї головою.
- Але як? Я не вмію.
- Всією головою на цю фігуру потрібно дивитися так. Уяви, що з 1 проведена пряма лінія під прямим кутом до нижнього шосе 2 - 3. - Брат провів пунктирну лінію на своєму кресленні - Як розділить моя лінія це шосе? На які частини?
- Навпіл.
- Навпіл. І, значить, всі точки цієї пунктирної лінії стоять від кінців 2 і 3 однаково. Що ж ти тепер скажеш про точку 1? Куди вона ближче: до 2 або до 3?
- Тепер бачу ясно, що вона однаково стоїть і від 2 і від 3. А раніше здавалося, що права рейкова дорога довша за ліву.
- Раніше ти тільки очима дивився, а зараз глянув всій головою. Зрозумів різницю?
- Зрозумів. Де ж машина?
- Яка машина? Ах, електрична! У портфелі. Лежить, де лежала. Ти не помітив тому, що не вмів глянути головою.
Брат вийняв з портфеля пакет із книжками, обережно розгорнув його, звільнив великий газетний аркуш і подав мені:
- Ось наша електрична машина. Я з подивом дивився на газету.
- Думаєш, просто папір, нічого більше? - Продовжував брат. - Для очей - так. А хто вміє поглянути всій головою, той визнає в газеті фізичний прилад.
- Фізичний прилад? Щоб робити досліди?
- Так. Візьми-но газету в руки. Дуже легка, не чи правда? І ти думаєш, звичайно, що зможеш завжди підняти її хоч одним пальцем. А ось побачиш зараз, що та ж сама газета може інший раз стати дуже і дуже важкою. Подай мені он ту креслярську лінійку.
- Вона зазубрена, нікуди не годиться.
- Тим краще-не шкода буде, якщо зламається.
Брат поклав лінійку на стіл, так що частина її висовувалася за край.
- Тронь за виступаючий кінець. Легко нахилити, правда? Ну, а спробуй нахилити її, коли я накрию іншу половину газетою.
Він розстелив газету на столі, акуратно розправивши її складки і покривши нею лінійку.
- Бери палицю і сильно вдар по виступаючій частині лінійки. Бий з усього розмаху!
- Так вдарю, що лінійка газету проб'є і в стелю полетить! - Вигукнув я, розмахуючись.
- Головне, не шкодуй сили.
Результат удару був зовсім несподіваний: пролунав тріск, лінійка переламалася, а газета, як і раніше залишилася на столі, прикриваючи інший уламок нещасливої лінійки.
- Газета-то важча, ніж ти думав? - Лукаво запитав брат.
Я розгублено переводив очі з уламка лінійки на газету.
- Це досвід? Електричний?
- Досвід, тільки не електричний. Електричні - попереду. Я хотів тобі показати, що газета дійсно може служити приладом для фізичних дослідів.
- Але чому ж вона не пустила лінійку? Адже ось - я легко піднімаю її зі столу!
- У цьому й суть досвіду. На газету тисне повітря, і з чималою силою: кожен квадратний сантиметр газетного аркуша воно придавлює з силою цілого кілограму. Коли вдаряють по виступаючому кінцю лінійки, то іншим своїм кінцем вона напирає на газетний аркуш знизу; газета повинна піднятися. Якщо це робиться повільно, то під газету, що в цей час піднімається, встигає проникати повітря зовні і напором своїм врівноважує тиск на газету зверху. Але твій удар був такий швидкий, що повітря під газету проникнути не встигло: краї газети ще прилягали до столу, коли середина її вже піднялася догори. Тобі довелося тому піднімати не одну газету, а газету разом з напираючим на неї повітрям. Коротше сказати: тобі треба було підняти лінійкою вантаж приблизно в стільки кілограмів, скільки квадратних сантиметрів приходиться на ділянку газети, що піднімається. Якби це була ділянка паперу всього в 16 квадратних сантиметрів - квадратик зі стороною в 4 сантиметри, - то тиск повітря на неї становив б 16 кілограмів. Але ділянка паперу, що піднімається. помітно більша - значить, доводилося піднімати неабияку вагу, мабуть у півсотні кілограмів. Такого вантажу лінійка не подужала і - зламалася. Віриш ти тепер, що за допомогою газети можна робити досліди? ... Коли стемніє, приступимо до електричних.
