1 вересня 2004 року Жовтокам'янська середня школа відмітила урочисто свій
55- річний ювілей.
Дійсно, це так.
В 1949 році із розбудовою печей вапнозаводу швидко зростає населення села і стара школа не могла вмістити всіх своїх учнів, і тому була побудована нова школа, яка носила ім'я Т.Г.Шевченка.
Барил'єф Шевченка і назву школи пам'ятають перші учні школи, згадують старожили села.
В 1949 році відкрита в селі семирічна школа, вона урочисто прийняла учнів в перші
5 класів, а раніше ці учні навчались у початковій школі цього ж села.
З історії початкової школи
В лютому 1944 року було визволено село Жовте від німецько-фашистських загарбників і відразу ж почалася відбудова печей для випалювання вапна.
Було виділено і відремонтовано одне із приміщень Грипасів біля річки ( пізніше там була лазня для жителів села і робітників заводу, тепер в частині цього будинку проживає Губа Н. ).
В цьому будинку і була початкова школа, в якій першою вчителькою стала Ольховська
( Антонова) Марія Василівна.
Ольховська
( Антонова )
Марія Василівна
Народилася в 1904 році.
До війни жила і працювала в селі Кут Апостолівського району.
працювала разом з Стульською і Волковою Юхимією
Дмитрівною ( матір'ю Волкова В'ячеслава Федоровича ) ще до війни.
У 1944 році прибула в с. Жовте.
Прибула по призначенню.
Переїхала із села Кут ( тепер село Ленінське, на місці сіл Кут і Грушівка.
Жителі цих сіл були переселені на місце сучасного села Ленінське
після того, як було затоплено плавні і виникло Каховське
водосховище ).
Вона і стала першою вчителькою для дітей цього
робітничого селища.
За сімейними обставинами у 1947 році була переведена
на іншу роботу.
Померла в 1977 році.
Перша школа була біля річки, там був брід, по якому можна було перейти на другу сторону річки, адже в школу ходили і діти із станції Жовтокам'янка.
Пізніше була побудована кладка через річку проти печей. Цією кладкою користувались робітники заводу, нею ходили і діти до школи.
У 1944 році діти вперше сіли за парти. У першому класі були учні з різницею до 3-х років у віці.
Не було підручників, зошитів. Писали на старих газетах, але в очах дітей світилася радість, жадоба до знань . І перша вчителька давала їх своїм учням.
У 1945 році школа була переведена в більше приміщення ( там тепер живе родина
Будька В.О. ). Там було вже 2 класи.
Директором початкової школи був Тарапай Степан Макарович ( 1946 - 1947 ).
У 1947 році школа була переміщена в інше приміщення. Нове приміщення для класів було те, де тепер проживає Земляна З.
Прибули нові вчителі: Кравченко Любов Сергіївна, Шульга Олександра Данилівна.
Директор школи Тарапай С.М. восени 1947 року вибув.
Від нього своїх перших учнів прийняла нова вчителька Кравченко Любов Сергіївна, а директором початкової школи став Вовк Микола Михайлович.
Кравченко Л.С. завжди тепло відзивалася про своїх перших порадників, вчителів початкової школи Шульгу Олександру Данилівну, Вовка Миколу Михайловича.
Любов Сергіївна пригадує той далекий 1947 рік.
Із спогадів Кравченко Л.С.
" ... Маленьке село, пристосоване під школу приміщення, хат в селі з десяток, це грипасівські будинки, інші люди жили в землянках, одна з них залишилась і до цього часу, де жила Гиренко Н.. Інші землянки зруйновані і на їх місці побудовані будинки - все це на найстарішій вулиці села. А тепер тут поселялися і жили молоді сім'ї і назву цій вулиці дали - Комсомольська. Дуже бідували люди, але вірили в краще майбутнє."
Розбудовувався вапнозавод, ставали до роботи нові печі. Зростала потреба у робочій силі, то ж до селища почали прибувати нові сім’ї. Будувалися нові будинки, гуртожиток.
В селі з’явилася нова вулиця Депутатська. А люди називали її Зарічною. Саме на цій вулиці і побудували у 1949 році нову семирічку імені Т. Шевченка.
Школу очолив ветеран Великої Вітчизняної війни Тюрін Іван Іванович.
З 1949 по 1950 роки в семирічній школі працювали:
- Філенко Іван Андрійович - завуч школи, вчитель історії
- Кучеренко Георгій Федорович - вчитель математики
- Корочанська Катерина Олександрівна - математик
- Чміль Поліна Петрівна - викладач біології і хімії
- Потапенко Іван Михайлович - вчитель російської мови
- Пісклова Марія Феофанівна - вчитель української мови і літератури
- Філенко ( Семеніхіна ) Варвара Андріївна - вчитель російської мови та літератури
- Кузьміна Варвара Оникіївна - вчитель німецької мови.
В 1954 році в школу прибула Макаренко ( Мажара ) Галина Данилівна, вчитель математики, яка потім на протязі 20 років була завучем школи.
Побудовано міст через річку.
В 1955 році стало до ладу нове шкільне приміщення. Так в робітничому селищі з’явилася середня школа. Тільки десь загубилась назва - імені Шевченка -.
Піднімалася з руїн країна, а разом з цим розросталося і квітло селище Жовте.
В школі навчалося до 300 учнів.
Вони гордо несли високе звання випускника Жовтокам’янської середньої школи.
Майже 2000 учнів випустила в світ наша школа.
Із глибокою вдячністю згадують наші випускники свої шкільні роки, своїх вчителів.
Багато років сіяли розумне, добре, вічне такі вчителі, як: Тюріна Н.М., Кузьміна В.О.,
Чміль П.П., Піскова М.Ф., Плаксіна М.К., Мажара Г.Д., Шевченко Л.С., Падалиця М.В.,
Огурцова Н.Г., Грищенко В.М., Коротич Ю.І., Кобриня В.І., Ковальчук Г.М. та багато інших.
На жаль, деякі з них вже відійшли за вічну межу. Та їх праця не пропала марно. Вони будуть вічно жити в пам’яті своїх вихованців.
Бурхливі часи перебудови дуже болісно вдарили по нашій школі. Адже в селищі повністю припинено виробництво вапняку. Люди залишилися без роботи і виїхали із села.
Тому на сьогоднішній день в нашій школі всього 41учнів і їх кількість зменшується з кожним роком.
Та все ж хочеться вірити, що влада України зробить все можливе, щоб колись квітучі селища продовжували жити, а не стали руїнами.
В вересні 2021 року школа отримала статус гімназії.
