Мажара ( Макаренко ) Ганна Данилівна ( нині покійна )
народилася 10 жовтня 1928 року в селі Базавлук Апостолівського ( Нікопольського ) району Дніпропетровської області
З 1936 по 1941 рр. навчалася в Базавлуцькій семирічній школі. Потім з 1944 по 1948 роки навчалася в Шолоховській середній школі. Після закінчення школи поступила в Нікопольський учительський інститут на фізико – математичний факультет, який закінчила в 1950 році. Одержала призначення в Ново – Костромську семирічну школу учителем математики і фізики, де і працювала 2 роки. Село Мала Костромка в ті роки – маленьке, без електроосвітлення. Діти і їх батьки з великою повагою ставилися до вчителів. З великим задоволенням приймали участь в гуртках і художній самодіяльності. Розучували пісні під патефон. Шкода було розлучатися, але за рішенням райвно я була в 1952 році переведена в Жовтокам’янську семирічну школу. З 1955 року ця школа – вже середня. Перший випуск 10 класу був у 1958 році. Так з 1952 року Жовтокам’янська школа стала рідною на все трудове життя. В ній я пропрацювала 31 рік, до 1983р., поки не пішла на заслужений відпочинок. Спочатку 10 років працювала учителем, потім 3 роки – завучем, потім 3 роки вчителем і знову завучем довгі 18 років, до пенсії . Учителькою я була лише 13 років, але то були найкращі радісні роки, бо працювала з дітьми, була класним керівником, любила своїх дітей і вони любили мене. Завжди спішила до своїх вихованців. Вони мене і через 40 років не забувають, хоч вже і самі мають онуків. Тоді ми багато працювали з учнями додатково, відвідували часто їх домівки, були у гарних стосунках. Крім уроків, ходили в походи, на екскурсії, готувалися до концертів і олімпіад. Найкращі роки в школі для мене були перші 10 років ( з 1952 по 1962 ). Ми тоді були молоді вчительки і робили все з великим ентузіазмом і задоволенням. В 1955 році я вийшла заміж і народила двох дітей. Встигала скрізь: і вдома, і на роботі, і в громадській роботі. Була комсоргом заводської організації до 1965 року, а в 1958 р. стала членом КПРС ( до 1991 року). Прийшлося мені ще навчатися заочно в Криворізькому педінституті. Закінчила в 1964р. Згодом почалися в школі різні новації: то вивчення передових досвідів, то плани самоосвіти, то над якою проблемою працює школа, то різні звіти, то робота з відстаючими, проценти успішності і ще багато різної писанини. Через цю писанину я віддалилася від учнів, тільки уроки. А учні вже не мої, в них свої класні керівники. А з вчителями лише тільки в свята могли зібратися і погомоніти про все на світі. Ще і на хор збиралися, брали участь в районній олімпіаді художньої самодіяльності. Багато є чого згадати. Ми тепер - почесні гості в школі і завжди буваємо на святі Першого Дзвоника. І перші наші учні - вже пенсіонери і приводять до школи своїх онуків. З повагою вітаються до нас , стареньких, згадують свої шкільні роки, які тоді були порядки, які вимоги, які пісні співали 40 - 45 років тому. Як їздили на степ працювати, допомагали колгоспам з оточуючих сіл. Працювали безкоштовно, а вже пізніше стали трохи оплачувати. Ці гроші школа витрачала на екскурсії для дітей. Що ще можна сказати? В 1999 р. поновила членство в партії, але по старості і за станом здоров’я вибула. Але і до цього часу я не змінила своїх поглядів і переконань. Вже 21 рік я на пенсії. В нашій школі зараз багато вчителів, які були моїми учнями. Зараз вони також на пенсії. Це: Коротич ( Тюріна ) Ю.І., Куменко О.С., Кобриня ( Фаст ) В.І., Вовк Т.І., Ковальчук Г.М. На зміну прийшли ще молодші наші учні: Мажара Т.І., Сівцова Н.А., Сергієнко В.М. і ін. Радіємо ми, що наша школа поповнюється своїми кадрами, що хороша підросла нам зміна.
Надіюсь, що вони продовжать писати нашу історію і відмітять ще багато ювілеїв школи в майбутньому.
Приєднуюсь до побажання вчителям - колегам вчительки Зеленодольської школи.
Учителям-коллегам
Учитель! Ты великий человек!
Твой труд восславили стократ
Ты в памяти учащихся вовек,
Тебе все умные благодарят
С детьми ты в поисках всегда.
Работа у тебя чудесна.
Ты не стареешь никогда,
Твой труд достоин песен.
Как нужен ты, учитель, всем:
И юноше, и пожилому.
Ведь обращаются к тебе со всем:
По-доброму и по-плохому.
В душах ты совесть пробуди.
Пусть жажда к знаниям проснется.
Пойдут питомцы все по верному пути,
Тогда учительское сердце засмеется
Пусть будет в жизни вам всецело
Здоровье, радость и ребячий смех!
Ведь вы свершаете большое дело,
Готовя кадры для страны, для всех.
