Коли людина почала вирощувати хліб і збирати урожай, було відмічено, що час посіву щорічно приходив в один і той же час.
Люди почали рахувати, скільки часу проходить між посівами. Це була перша спроба людини визначити число днів в році!
Стародавні єгиптяни першими визначили тривалість року з високою точністю. Вони знали, що кращим часом для посівів був час після щорічних розливів Нілу. Жерці побачили, що між розливами проходить 12 повних місяців.
Відлічивши 12 «місяців», можна було визначити початок нового розливу. Але це було недостатньо точно.
Жерці також відзначили, що щорічно, приблизно одночасно з початком розливу, перед сходом сонця на небосхилі з’являлася яскрава зірка.
Перерахували дні між цими подіями – виявилося 365 днів.
Це було 6000 років назад, а до цього ніхто не знав, що 1 рік складається із 365 днів.
Єгиптяни розділили рік на 12 місяців по 30 днів, в кінці року додавали 5 додаткових днів. Таким чином, з’явився перший календар.
З часом в календарях за основу узяли не місячний календар, а число днів – 365,25 – необхідних Землі для повного обороту навколо Сонця (сонячний календар). Зайві чверть доби стали все більше і більше заважати.
Нарешті Юлій Цезар вирішив все це виправити.
Він наказав вважати 46 рік до н.е. роком, що складається з 445 днів, щоб «підігнати» підрахунки, а кожен подальший рік повинен був складатися з 365 днів, за винятком кожного четвертого року. Цей четвертий рік – високосний – буде складатися з 366 днів, із урахуванням чверті доби трьох попередніх років.
Але з часом виявили, що релігійні свята (Великдень та інші) не співпадали по днях в кожному подальшому році. Додавалося дуже багато «зайвих» днів.
У 1582 році Григорій XIII видав указ, згідно якому 1582 рік зменшувався на десять днів. Для точнішого літочислення в майбутньому високосний рік, що приходить на останній рік сторіччя, буде лише того року, який ділиться на 400.
Ця система носить назву григоріанського календаря і використовується по всьому світу щодня, хоча багато релігій для своїх цілей використовують свої календарі!
|