16 серпня 1947 року я була направлена на роботу вчителькою початкових класів в с. Жовте після закінчення Дніпродзержинського педагогічного училища. Я приїхала в село, яке було дуже маленьке, школа знаходилися в будиночку, де зараз проживає родина Будька В.О. Хат було всього 10 штук, а останні люди жили в землянках. Жили дуже бідно. Діти ходили в школу різного віку в кожному класі. У мене був 3 клас, а 1 і 2 клас вчила вчителька Шульга О.Д.. 4 клас навчав директор школи Вовк М.М. Була я і першою піонервожатою. Діти одягнені дуже бідно, а вчилися дуже старанно. Ходили ми на екскурсії по рідному краю, брали участь у художній самодіяльності., відзначали свята весело.
Через рік в село приїхало багато людей, стали всі собі будувати будинки і завод будував також дерев'яні будинки по вулиці Депутатській. Стали будувати у 1948 році школу імені Тараса Григоровича Шевченка і в 1949 році ми перейшли в нову семирічну школу. Приїхали нові вчителі. Директором став Тюрін І.І. Діти росли, треба було ходити в 8 клас і завод знову збудував нову школу. Вона була вже середньою і стала до ладу в 1955 році. У середній школі мій чоловік викладав уроки співів, грав різні танці і виступали діти вечорами в клубі, навіть їздили у район. В 1981 році я пішла на пенсію, але продовжувала працювати. Закінчила працювати у 1992 році.
Педагогічний стаж становить 40 років. Все життя пропрацювала в рідній школі.
