68 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання. Вони не знали, що їх онуків також називатимуть ветеранами. Афганська війна…. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Афганістан і до сьогодні залишається біллю в їхній душі. Випалена до червоного кольору афганська земля, похмурі гори і глухі дували ввійшли в їх душі і до сьогодні порушують їх спокій вночі. А во сне я опять в Кабуле, Где убитой лежит тишина, Вздрогнет выстрелом, свистнет пулей Необъявленная война. Вони не були найманцями, не воювали за ідею, якою можна було б гордитися, не були й визволителями. Але вони не могли відмолитися від своєї невблаганної долі... Кожного року в цей день в школі проходить зустріч з воїнами - інтернаціоналістами, а вони є в нашому невеликосу селищі: воїни - афганці: Воловик С.Г., Шевчук В.Г., Горяний Ю.М., Павліковський В.Й., а також воїни, які захищали мирне життя в інших країнах: Будінський Ф. ( нині покійний) і Симонович С.С. ( покійний). Наші односельці мають поранення і нагородженні орденами і медалями. Цього року в школі проходив урок мужності по класах. Теми зустрічей були різними, але їх можна об'єднати однією спільною темою: "Афганістан - ти біль в моїй душі". Здоров'я Вам, воїни - інтернаціоналісти і розуміння зі сторони держави, а покійним і загиблим - ВІЧНА СЛАВА. Давайте без слів, і довгих промов, без солі, що досі лежить ще на рані!!! Давайте ми встанем… і без розмов… Хвилина мовчання бійцям, що померли в Афганістані.
68 років тому було покладено край фашизму. 
