 Всебічне і систематичне дослідження Антарктиди почалося з середини ХХ ст. Тоді між різними країнами світу була укладена міжнародна угода, яка визначала свободу наукових досліджень у будь-яких районах Антарктиди і використання материка тільки у мирних цілях. На його території заборонено розміщувати зброю, видобувати корисні копалини і споруджувати промислові підприємства. Антарктида стала материком науки і миру.
Відтоді різні країни світу стали організовувати там наукові станції, де постійно працюють вчені. На допомогу їм прийшли сано-тракторний транспорт, морські судна, авіація, штучні супутники Землі. Тому швидко вдалося обстежити і покласти на карти численні маловивчені райони. Кожний похід у глиб континенту приносив нові відкриття. Світ дізнавався про гігантські льодовики, високі гірські хребти, корисні копалини, особливості клімату і органічного світу.
Нині в Антарктиді на 38 станціях працюють науковці з 17 країн світу. Міжнародна команда вчених продовжує закривати „білі плями” Антарктиди.
Геологи досліджують склад гірських порід, геоморфологи – підлідний рельєф, гляціологи – крижаний покрив, біологи – пристосування рослин і тварин до життя в суворих умовах, океанографи – прилеглі води океанів, метеорологи спостерігають за погодою.
На станції «Академік Вернадський» з 1996 р. працюють й українські вчені. Вони досліджують льодовики, геологічну будову, клімат, прибережні води, впливу суворих природних умов на організм людини. Є й наукові відкриття. Зокрема знайдено бактерії, які активно поглинають важкі метали, винайдено новий спосіб уточнення прогнозу землетрусів.
Результати наукових досліджень на Льодовому континенті дуже важливі, оскільки Антарктида через циркуляцію атмосфери і вод Світового океану впливає на природу всієї Землі. Наукові дані використовують для прогнозів погоди в різних куточках планети, забезпечення радіозв’язку, прокладання морських і авіаційних шляхів між материками Південної півкулі. Дослідження Антарктиди триває.
А ви знали, що …?
• Вчені античних часів вважали, що співвідношення суходолу та моря і в Північній, і Південній півкулях має бути приблизно однаковим. Інакше, розмірковували вони, порушиться рівновага, і Земля буде постійно обернена до Сонця боком з більшою масою. Уявний материк на півдні якраз і мав би урівноважити надмір водної поверхні у Південній півкулі.
• Щоб змалювати материк, який міг знаходитися на півдні, Джеймс Кук не пошкодував похмурих фарб: «Ця країна приречена природою на вічний холод. Вона позбавлена сонячного тепла і похована під потужним шаром криги і снігу, що ніколи не тануть. Якщо у гавань і увійде корабель, то він ризикує залишитися там назавжди, вмерзнувши в льодовий острів».
• Першу зимівлю в Антарктиді з науковою метою здійснили у 1899р. норвезьку дослідники.
|
