Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 29.03.2020, 20:32

Меню сайту
Категорії
Наші успіхи [4]
Творчість учнів і колектива школи
Мажара Т.І. [2]
Вацкель Г.Г. [1]
Інтернет - безпека

В лютому відмічають Міжнародний День безпечного інтернету. Рекомендовані інформаційні ресурси:

Сайт Онляндія – безпечна веб-країна

Сайт про безпеку в Інтернеті від Google

Посібник «Освіта в сфері прав людини в Інтернеті»

Онлайн курс «Права людини та Інтернет»

Тренінгові вправи з безпечної поведінки в Інтернеті для дітей та молоді

Безпека і права



Безпека для малих і дорослих

"Я маю право"
Загальнонаціональний правопросвітницький проект
Онлайн школа
Віртуальна майстерня
Нам цікаво
Хто Ви, наш гість?
Всього відповідей: 323
***
Що Ви цінуєте в людях ?
Всього відповідей: 260
Міні - чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Навчально - виховна робота » Наші успіхи

Поезія і проза


  Слів поетичних  рядочок...
 
                                                                                           
 

 

Лукаш Тетяна    Рідна мова
    Багато мов в усьому світі,
    Та наймиліша і свята,
    Вся в різних барвах, наче квіти,
    І милозвучна, і дзвінка -
    Це українська рідна мова,
    Котру з дитинства чуєм ми,
    Лунає завжди калиново,
    Як пісня лине навкруги.
Лукаш Тетяна      Її , кохану мову вічну
                                                      Ти пронеси через віки, 
                                   І не ганьби, і не пригнічуй,
                                   Її у серці збережи.          
                                   Не зрадь її на інші мови,
                                   Бо українська – то твоя,
                                   Цвіте словами веселково
                                   І їй всміхається зоря!
 
Україні
Пишно квітнуть мальви у садах,
Соловей щебече на калині,
А у мене пісня на устах,
Я її співаю Україні.
Україно, матінко моя,
Врожаями щедрими багата,
Відпочине стомлена земля
І діждешся скоро свого свята.
Заживуть ще люди у добрі,
Відпочинуть від роботи руки,
Прошумлять над нивами дощі
І не буде більше вже розлуки.
Вмиються у росах васильки,
Верби схилять гілля над водою,
Лиш мене не забувай, знайди,
Я завжди залишуся з тобою.
Україно, я вклонюсь тобі,
Я дочка твоя й твого народу,
Мудрості і сили дай мені,
Як твою не втратити свободу!
 
Перше кохання
 Уста зіллються в першім поцілунку,
Заб’ється серце , руки ніби з вати.
Чекаєш мить оту, як подарунку
Чекаєш, і не можеш дочекатись.
Рука в руці, і вогник у очах,
З жагою очі й руки ти цілуєш.
Тобі наснилось все це в твоїх снах,
Та все ж реальність більш, ніж сни, хвилює.
Усмішка щира, зачіска проста,
З тобою поруч, все я забуваю.
Веселкою сміються небеса,
Коли в вечірній час тебе чекаю.
Цей щем сердець навік запам’ятай,
Приходить час і все кудись зникає.
Кохання наше ти не забувай,
Воно з сердець ніколи не зникає .
Кохання перше – світлі почуття,
Жар поцілунків, радощі й страждання.
Яке прекрасне юності життя,
Коли серця наповнило кохання.


Україні
Рясні верби у задумі у воду схилились,
Тополеньки при дорозі чомусь зажурились.

А калина у садочку буйно зацвітає,
А маленька українка пісеньку співає:

«Ой, червонії, червоні ягідки в калини,
Ой, червону кров пролито за рідну Вкраїну!

Не забудемо ніколи козацькую славу,
Як за славну Україну козаки вмирали.

Нас гнобили і цькували, волю відбирали,
Але дух наш український врешті не зламали.

Скільки у війні стояли воїни завзяті,
Скільки всіх нас грабували чужинці прокляті!

Але нас не подолати, ми непереможні!
За прекрасну Україну збережи нас, Боже!


Рідний край

Річка Жовта хвилями плескоче,
Потонули верби у воді.
Вітер забавляється охоче,
Обрива листочки молоді.

Гляну лиш, яка краса довкола
Зеленіє і буяє все.
Не забуду я в житті ніколи
Рідний край дорожчий над усе.

Не забуду я село рідненьке,
Що найкраще серед усіх сіл.
Колискову, що співала ненька
Річку Жовту у своїй красі.

Я люблю свій край, що процвітає,
І Дніпропетровщину люблю.
Чим вона так вабить, я не знаю,
Краще неї в світі не знайду!
 
 
Твір - звернення
« До тих, хто йшов дорогами війни »
Шановний ветеране Великої Вітчизняної війни,
Стародубцев Семене Олександровичу!
65 років тому Ви і Ваші побратими перемогли фашизм, остаточно здолавши велику біду, що загрожувала людству.
Кожен із Вас робив усе можливе для якнайшвидшого наближення перемоги: хто на фронті, хто, працюючи на потреби нашої армії в тилу.
Велике випробування випало на вашу долю, а саме – Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 р.р. Я звертаюся до Вас із сердечними словами подяки.
Ви воювали за мир на нашій землі, за щасливе безхмарне небо над Україною та іншими сусідніми державами.
Вас називають людиною, обпаленою війною. І це правда. Ті страшні роки настільки глибоко обпалили Ваше серце, що біль від цих ран не вщухає і сьогодні. Неможливо забути ті страшні події, які почалися з 22 червня 1941 року.
Я знаю, що саме в той час Вам було двадцять років, що війна застала Вас у Білорусії.
Коли Ви згадуєте ці події, неможливо не побачити в Ваших очах сльози, тугу за товаришами. Боляче згадувати про те, скільки ні в чому не винних людських життів забрала війна, скільки крові пролилося за нашу землю! Ви все це пройшли, Ви бачили смерть. Вона підкралася до Вас дуже близько і дихала просто в обличчя тоді, коли Вас і Ваших побратимів вели на розстріл. Ви чудом залишилися живі, бо куля влучила Вам в ногу, а потім, коли були контрольні постріли, Вас прикрили тіла уже мертвих наших солдатів. Разом з Вами вижило ще двоє ваших побратимів. Ці події залишили тяжкий слід у Вашій душі та пам’яті, але Ви діждалися її, вона лунала в ніч на 9-е травня: «Перемога! Перемога!». Кожен передавав її із вуст в уста, люди плакали від радості, обіймали одне одного, цілували, а ще їм не вірилося, що все нарешті закінчилося.
Після війни з 1945 по 1947 рік Ви працювали в Грузії охоронцем на військовому складі боєприпасів, а потім через два роки після війни повернулися до рідної домівки.
І зараз, саме в цей час, у ці святкові дні, я вклоняюся Вам, вклоняюся величі Вашого бойового подвигу! Я висловлюю глибоку шану Вам, хто до останньої краплі крові відстоював кожний шматок рідної землі, звільняв її від фашистської чуми, а потім відбудовував спалені міста та села, піднімав з землі підприємства і сільське господарство нашого краю.
Велике спасибі, Семене Олександровичу, за Ваш подвиг, за мужність і героїзм, за Перемогу, за щастя жити і вчитися під мирним небом Незалежної України.
А час минає, як же швидко плине він, Величний подвиг ми ніколи не забудем. Вам, нашим прадідам, низенький наш уклін, Ми, молоді, з Вас приклад брати будем. Міцного здоров’я Вам, щастя, сімейного затишку, чудового настрою на довгі роки!
Хай бачаться Вам Ваші дорогі друзі молодими, здоровими і життєрадісними, бо пам’ять про них завжди у Вашому серці!
Хай цвіте, не в’яне із роками доля, Хай Вам рік щасливий накує зозуля, Від Землі Вам – сили, від води – здоров’я, І добра від сонця хай Вам Бог дарує.
З глибокою повагою і вдячністю до Вас учениця 10 класу Жовтокам’янської загальноосвітньої школи Лукаш Тетяна.
                                                                                   с.Жовте. Жовтень 2010 рік


Природа почуттів

А небо сумувало за тобою,
На землю відпустивши дощ-страждання.
Воно не сумувало лиш за мною,
Стираючи краплинами кохання.

А сонце все сміялось мені в очі,
Бо знало: мені холодно без тебе….
Та вже минули теплі, літні ночі,
А зараз – осінь і холодне небо….

А вітер все без дозволу розвіяв,
Не запитавши: «Чи потрібно все це?»
Лиш неприємні спогади навіяв,
Душа болить і тихо плаче серце….

А зорі шепотіли безупинну:
«Навіщо йому серце розбивала?
Ти мала співчуття хоча б краплину,
Ти - не кохала, почуттями грала!!»

А він-кохав, хоч знав, що не взаємно,
Та все ж по краплям віддавав кохання,
Ти - закохалась в нього…Та даремно!
Прийми ж сама тепер його страждання!!...

                                                           16.10.2012





 
Сергієнко
Вікторія Миколаївна   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РІДНА  ШКОЛА
Омита чисто росами раненько,
Обвита пишно зеленню довкола,
Стоїть вона в селі, хоча й старенька,
Та дорога  моєму  серцю школа.
Стежинкою , що в’ється край села,
Спішать сюди Катруся та Микола.
Отак і я, коли була мала,
Ішла до тебе – моя рідна школа.
Ти не сягаєш поверхами неба,
Не заздриш ти міських ліцеїв долі.
Та все ж дітей своїх веду до тебе
І дякую за все я рідній школі.
Прошу у Бога в нелегкий наш час
Щоб не була пустою ти ніколи,
Щоб з вірою в добро зростила нас,
У всьому світі найдорожча школа.

Категорія: Наші успіхи | Додав: вчителька (09.08.2012)
Переглядів: 1493 | Теги: проза, учні, поезія, вчителі, кохання | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Онлайн ігри
!
Новини нашої школи
Новини про наше життя в школі
Наш відеозал
Відеоролики про наше життя в школі
Куди звернутись?
Національна дитяча гаряча лінія
***
Захист прав дитини
Для Вас
Електронні журнали та електронні щоденники

free counters
Сайти вчителів






***
Календар
Погода за вікном
Корисні посилання
























Prezentacii.com
Ваши линейки на рабочий стол
 © Ласкаво запрошуємо  2020
Створити безкоштовний сайт на uCoz
Рейтинг@Mail.ru