Шануй батька й неньку
Мета.
Допомогти дітям глибше пізнати світ, збудити прагнення зберегти пам’ять про
найдорожчих людей – своїх рідних; розвивати творчі здібності; виховувати глибоке
почуття любові, пошани до батьків, свого роду. Усвідомити, що ми маємо обов’язки
перед батьками і не нехтувати ними.
Обладнання:
предмети побуту, виставка робіт «Наші захоплення», вишиті рушники, родовідні
дерева, написи на плакатах: «Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі й діти», «Щастя
батьків у тому, щоб їх хтось зігрів», «У кожної деревини – свій плід, а в кожної людини –
свій рід», «На сонці тепло, а біля матері добре».
Хід свята
Звучить пісня П. Дворського «Батько і мати».
Вчитель.
Край, де ми народились,
Де ми живемо –
Батьківщиною рідною
Ми з вами звемо.
Тут наше коріння
Від прадіда-діда,
І пісня колискова,
Й зоря світанкова.
Добрий день, шановна родино! Так, так – саме «шановна родино»! Адже це свято стане ще однією сходинкою до нашого духовного зближення, до родинного єднання.
1-й учень.
Рідні мами, рідні тата,
Ми вітаєм вас на святі,
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
2-й учень.
Ви нас теж любіть, рідненькі,
Бо ми — діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І, як ви, такі ж хороші.
Хай же наше добре слово
Розквітає веселково.
Вчитель. «Шануймо наших батьків!» - так велить народна мудрість.
Батько і мати –
Два сонця гарячі,
Що нам дарують
Надію й тепло…
Вони дають нам життя, вчать нас жити серед людей, вкладають у наші вуста добрі слова. Недаремно образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у музичних творах, прославлені в казках і легендах. І наше родинне свято сьогодні – для них.
Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.
Діти.
Нема в цілім світі,
Всім вам признаюся,
Кращої матусі,
Як моя матуся.
А моя – наймиліша
З усіх людей ненька!
Тиха, мов голубка,
Щира і маленька!
Я свою матусю
Щиро так кохаю,
Як вам розказати –
І сама не знаю.
Вона нас всіх за руку в школу
Колись уперше привела,
Ясну усмішку світанкову
Нам на дорогу всім дала.
Щоб жили ви вічно з нами,
Звучав щоб дружний передзвін,
Усім у залі, любі мами,
Низький складаємо уклін!
(Діти вклоняються).
Інсценізація вірша І.Вієру «Мамо, чому?»
Син.
Чом у тебе у косі ясна
Забриніла раптом сивина ?
Мати.
Од любові, од... надії:
Ти ж один у мене, син мій.
Син.
А в бабусі голова біліш —
Тож мене бабуся любить більш ?
Мати.
В неї діти — доньки і сини —
Додають сердешній сивини.
Син.
Чом же тьотя біла, як зима —
В неї ж діток не було й нема ?
Мати.
Так, синочку, біла геть вона:
Бо нудьгує цілий вік одна.
Вчитель.
Що потрібно для щастя? Тихе надвечір’я, сонячний ранок, рідний дім, мамина
незрадлива усмішка, розважливе батьківське слово.
Рідні, близькі люди. Хто вони? Це мама, тато, дідусі і бабусі.
Перше слово, яке дитина вимовляє, — це слово «мама». І недарма, бо першою людиною, яка схиляється над колискою, є мама.
Колискова пісня... Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, природи, до рідного краю, мови, пісні. Під спів маминої колискової виростають майбутні поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, просто мудрі, працьовиті люди. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.
Учень.
І мати молода, і сонце юне,
І в неї на колінах — немовля,
В прозорому повітрі, наче струни, —
Гудіння оксамитного джмеля.
Прислухаюсь — співає колискову,
Не знаєш, чи дитині, чи собі...
І мати молода, і юне слово,
І яблуні у ранішній журбі.
Л. Кисельов
Діти виконують колискову пісню «Ой, ходить сон».
1-й учень.
Є немало мам на світі, —
Мами добрі, мами світлі,
Та одна є — наймиліша.
Хто вона ? Скажу вам я, —
Рідна матінка моя.
2-й учень.
І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани — від дітей.
3-й учень.
Мати піде, в серці лишить рану, —
Всохне корінь твій і верховіть.
Заклинаю: бережіте маму!
Діти світу, матір бережіть!
Вчитель. Ще недавно ви були маленькими дошкільнятами, а тепер — учні-четвертокласники. Але батьки турбуються про вас, як про маленьких, звертаються з найніжнішими словами: «люба донечко», «мій маленький», «мій найкращий».
Так, діти, батьки понад усе люблять своїх дітей і знаходять для них найлагідніші слова. Поет М.Сингаївський у своєму вірші «Про що говорять звірі» каже, що навіть звірі своїх діток називають найніжнішими словами. Ось послухайте.
Про що говорять звірі
Ворон каже воронятку:
— Мій біленький.
Слон говорить слоненятку:
— Мій маленький.
Заєць каже зайченяті:
— Мій хвостатий.
Гуска шепче гусеняті:
— Мій крилатий.
Лев говорить левенятку:
— Мій ласкавий.
Лис говорить лисенятку:
— Мій лукавий.
М.Сингаївський
Конкурс «Перекличка».
Діти називають батьків лагідними словами, а батьки – дітей.
Вчитель. З маминим словом і піснею в душу дитини вливається любов до рідної мови.
«Рідне слово»
Учень.
Над старими яворами
Білих буслів білі діти
Зранку-раночку дзьобами
Вчаться рідно клекотіти.
І рідненько тьохка в лузі
Соловей до солов’яти...
А мене навча матуся
Рідним словом розмовляти.
М. Тимчак
Вчитель. «Про матерів можна розповідати нескінченно»,- сказав Максим Горький. І дійсно, ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.
Учні.
Скільки в мами сонця, щирого тепла.
Скільки в мами радості, щирого добра.
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
У душі матусі почуттів глибінь.
А в очах матусі неба голубінь.
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця.
Сад зелений, а у ньому
Гордий дуб шумить гілками.
Дім красивий, а у ньому
Любий тато наш із нами.
Вчитель. Ким
для кожного з нас є батько? Батько – захисник, годувальник. Його слово –
закон. Він зробить все, аби не загубилося коріння родоводу. Батьківська
любов, згідно з народною мораллю, має бути стриманою і врівноваженою.
Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала – саме такою має бути батьківська любов. Батьків приклад мав у родині велике значення. Особливо хлопчики намагалися наслідувати батька, бути таким же, як він.
Тато, татусь, таточко. Це людина з сильним характером, міцними руками. Людина, яка все може зробити, полагодити. А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді! І де не глянеш – всюди видно татову руку.
Учень.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти.
Батьку любий, тату милий,
Нинішньої днини
Ти від нас прийми щиренький
Дар на ці гостини.
Цей дарунок – тепле слово,
Щире побажання,
Щоб прожив багато літ,
Не зазнав страждання.
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами.
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто мене так у світі,
Як вони, не любить.
Конкурс «Хто сильніший»
(Батьки піднімають своїх дітей. Хто більше?)
«Знайди свою дитину»
(Батькові зав’язують очі, і він наосліп знаходить свою дитину).
Вчитель. Діти, ви отримали завдання – підібрати й вивчити приказки та прислів’я. Вони становлять начебто неписаний збірник правил, якими людина має користуватися у повсякденному житті. Увійшли у прислів’я і образи батька, матері, дітей. Назвіть їх.
1. Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
2. У сокола і діти - соколята.
3. Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.
4. Яка сім’я, такий і я.
5. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів – батька.
6.Не навчив батько, не навчить і дядько.
7. Без сім’ї нема щастя на землі.
8. Батькова хата усім багата.
9. На сонці добре сидіти, а біля батьків жити.
10. Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Вчитель. Кожна мати, кожний батько вчать свою дитину любити рідний край — місце, де народився, вчать любити рідну хату.
1-й учень.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
2-й учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Вчитель. Великий педагог К.Ушинський писав: «Важко передати словами те, щось особливе світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли.
Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від часу пробуджується у нас, і так — до останніх днів життя».
Учень.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, — завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Мами виконують пісню «Виростеш ти, сину» (слова В.Симоненка, музика А.Пашковича).
Вчитель. Шановні тата і мами, готуючись до свята, ми писали з дітьми твір «За що я люблю своїх маму й тата», малювали ваші портрети, проводили конкурс «Хочу бути таким, як мої мама й тато». Я відчула, що всі діти дуже люблять вас, пишаються вами і хочуть наслідувати ваш приклад.
Послухайте уривки дитячих творів (зачитує кілька кращих зразків). А тепер впізнайте себе на портретах (демонструє малюнки).
Вчитель. Та що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів. Дідусь…Чи є хто мудріший, чи є хто добріший у нашій родині? До нього йдемо за порадою зі своїми бідами і жалями.
І хоч відчуваєте ви слабкість у своїх руках, і хоч скроні вибілили роки, хоч очі погано бачать, нетвердим став крок, не переживайте так болісно свою старість – ваша сила помножилась у ваших синах та онуках, ваша мудрість, ваш досвід збагатився роками.
І ніхто не цінує так прожиті дні, як ви. Ніхто, крім вашої вірної супутниці. І вона, як і ви, - така рідна і необхідна дітям і онукам. Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи. Коли поруч бабуся, то нашим дітям нічого боятися, адже будь-яку біду вона розведе своїми руками.
Діти.
Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас – дітей.
Бабуню, голубонько сива,
Ти ненька моєї матусі.
Ти добра така й милостива.
До тебе серденьком горнуся.
Мій сивий, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся.
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
Ти вчиш нас, як на світі жить,
Як один одного любить.
І твій розумний заповіт
Я пам’ятатиму повік.
Про кожного з нас, хто далеко чи близько,
Всі Ваші тривоги і світлі думки,
Ми зичим дідусю і наща бабусю,
Здоров’я і щастя на довгі роки.
Гра «Одягнись бабусею» (Участь беруть 2 дитини. На відстані 5м стоять 2 стільці. На стільцях хустка, фартух, окуляри. За сигналом «Один, два, три, початок гри!» - діти біжать до стільців та на дівають речі, складені на них. Гравець, який першим перевдягнеться бабусею, - переможець).
Вчитель. Багато
легенд, повір’їв, притч, повчальних історій складено про батьків,
матерів, яких ви повинні поважати, цінувати кожен прожитий з ними день,
робити для них якомога більше
добра, бо ми перед ними у вічному боргу, ми не повинні лишати своїх
батьків ніколи самотніми, а оберігати їх родовим вогнищем.
В народі існує така легенда: «Доживши до глибокої старості немічна
жінка вирішила доживати свій вік у сина. Син деякий час добре ставився
до матері, а коли побачив, що вона не може нічого робити, що за нею потрібен догляд, вирішив відвести її на смітник. Син посадив матір у візок і повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, внук поцікавився: «Тату, куди ти везеш бабусю?» Батько відповів: «На смітник». Тоді син додав: «А коли ти станеш старий, то я теж змушений буду тебе відвести на смітник?»
Пам’ятайте. Що колись і до вас в гості завітає старість.
Учень. Материнська любов, як промінь сонця,
Любов сприймають лиш такою.
У перші роки діти люблять
Ласкаві материнські руки.
Бо вони пестять і голублять.
Вгамують біль, відвернуть муки.
Батьки ж любов свою ховають
У зморшках серця бережливо.
Любов їх тихо розцвітає
Й іскриться у очах щасливих.
Батьки ранимі, як і мами.
Колюче слово ранить серце.
В глибокім своїм серці рани.
Як важко рани з серця стерти.
Батьки становляться дідами,
Не сплять ночами до світання.
Стають ніжнішими від мами
Онуки їх любов остання.
Внуча своїм маленьким серцем
Сприймає дідову любов.
Не зачиня до серця двері,
Бо їх єдна єдина кров.
Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Звідси вирушиш ти в широкий світ разом з маминою піснею, нелукавим батьківським напуттям, дідусевими казками, бабусиними вишиванками, теплом і незрадливістю рідного слова.
Діти.
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях в світи – поріг в високім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
Моя маленька, біла рідна хата,
Ввійшла у серце співом голосним
І співом тим, який дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства випадковим,
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине, і батька рідне слово.
Усі присутні виконують пісню «Родительский дом».
Вчитель. Діти, а хто може розповісти про свою родину? (Діти розповідають)
Свій рід потрібно пам’ятати:
Від діда й баби, мами й тата.
Та родовід не тільки треба знати,
Найголовніше – старших шанувати,
Їх цінувати й щиро поважати.
Мабуть, у кожній родині люблять жартувати. Якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жарт, вона обов’язково посміхнеться. Тож пожартуємо й ми трішки.
- Знову мокрі черевики?!
Сварить Вову мати. –
- Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встигнув побувати?
- Що ти, мамо, - каже Вова, -
Не хвилюйся дуже:
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі.
- Дідусю, купи мені барабана!
- Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!
- Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.
Вчитель. Діти, в четвертій заповіді Божій сказано: «Шануй батька свого й матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі».
«Три біди є у людини: старість, смерть і погані діти», — говорить українська мудрість. Старість — неминуча, смерть — невблаганна. Перед ними не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню І це залежить не тільки від батьків. Не завдавайте їм прикрощів.
Учень.
Батько й син
Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене!
Та ж ви мене згодували
І дбали про мене.
Та ж ви мене згодували
Щирими руками, —
Ой, нема-то ніде в світі,
Як в батька і мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Але так ніхто на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.
Б. Лепкий
Вчитель. Намагайтесь бути чемними, любіть батьків і турбуйтеся про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають ваших листів.
Лист від матері
То нічого, синочку,
Що в листі — три рядочки,
Що для мами багато
Ти не встиг написати.
Я твої три рядочки
По чотири разочки
Буду, рідний, читати
І їх буде... багато. (В.Василашко)
Вчитель. Любіть своїх батьків, слухайте, поважайте, бо старі люди кажуть: «Хто батьків має, той у добрі зростає». Отже, тато і мама найбільше наше добро. Не забувайте своїх батьків, як малі так і дорослі.
Учениця.
А як вивчимось з літами
Вдячні мамі за турботу.
Та підемо ми від мами
В інший край, десь на роботу.
Хай усі запам’ятають –
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають,
Виглядають наші мами.
Вчитель.
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави,
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
Пригадайте дитинства стежини,
Поцілуйте батьківські сивини,
Зачерпніте водиці з джерельця,
Прихилітеся серцем до серця.
Бо не вічні ні батько, ні мати.
Завтра можете їх не застати.
Щоб не мучила совість потому –
Приїжджайте частіше додому.
Вчитель.
Вогнем свічки вас, діти, благословляю
І такі слова казати маю:
Щоб матір, батька, бабусю, дідуся
Завжди поважали,
Всім серцем любили і величали.
Дівчатка.
Будемо любити й поважати,
Завжди у всьому допомагати.
Хлопчики.
І ми будемо поважати, всім серцем любити,
За їх здоров’я Господа просити.
Вчитель. Горить свічка. І при свічці, при світлім вогнику загадаймо, діти, бажання. (Діти передають свічку з рук в руки, загадуючи при цьому бажання).
Щоб наші мами й тата щасливі були завжди
І ми їх щоб радували усім, чим могли.
Щоб моя матуся була щаслива,
І для татка найгарніша в світі й мила.
Щоб був здоровим й сильним тато
І дарував матусі дарунків багато.
Щоб сестричка й братик здорові зростали
І татові й неньці завжди помагали.
Щоб діти, мами й тата, бабусі й дідусі були здорові всі.
А рідне село наше – в достатку і красі!
Вчитель. Промайне 10, 20,
50 років, зітреться у нашій пам’яті багато подій, забудуться люди,
зустрічі. Але, щоб не трапилося у житті, ми завжди повертатимемося у світ свого дитинства до рідної берегині, до своїх батька й матері. Пам’ятайте, хто ми, чиїх батьків сини і дочки.
(Звучить пісня «Родина»)
|
